Ця дивовижна історія сталася зимовим вечором у міському скверику, де стояв занедбаний, замерзлий нікому непотрібний Сніговик. Він би й простояв так весь свій зимовий вік, якби не зустрілося йому кошеня, яке шукає щастя.
В Конотопській санаторній школі-інтернаті відбулась прем’єра лялькової вистави «Кошеня на снігу». Глядачами були не тільки діти, а й дорослі. І дивна річ: глядачам-дітям було весело. Глядачам-дорослим сумно. Діти спостерігали за пригодами казкового кошеняти, сумного сніговика, мудрою совою, двома песиками та за своїми ровесниками – героями казки: примхливою Лялею, легковажною Марійкою та щирим і добрим Володею. У серцях малечі відгукувалась турбота про бездомне кошеня, діти раділи, коли у кошеняти і у сніговика з’явився справжній друг.
Дорослі ж бачили глибинний сенс цієї історії. Сова, сидячи на гілці, просторікує про те, що чекає в найближчому майбутньому сніговика: «Скоро, дуже скоро прийде весна. Сонце з кожним днем буде припікати все сильніше і сильніше, побіжать струмки і одним з цих струмочків станеш ти». Для сніговика весь світ перевернувся з цими словами. Тож коли на нього, як сніг на голову, звалилась несподівана радість – кошеня запропонувало йому вічну дружбу – сніговик знайшов у собі мужність відмовитись від цієї пропозиції. Адже він скоро розтане, і кошеня буде страждати.
Отже по суті казка «Кошеня на снігу» про те, що дружбу треба заслужити, дружбу треба навчитись берегти. Заради друга можна пожертвувати своїм комфортом. А ще можна бути здоровим егоїстом, а можна жити, враховуючи почуття тих, хто з тобою поруч.
Маленькі актори і юні лялькарі з честю впорались зі своєю задачею – донести всі смисли казки до глядачів.
