Без традиційної писанки важко собі уявити свято Великодня в нашій країні. Українські писанки можна побачити за межами нашої держави: в Лондонському королівському музеї, в музеях Праги і Кракова. У місті Вегревіль (Канада) представники української діаспори встановили десятиметровий пам’ятник писанці, прикрашений геометричним візерунком.
Тож напередодні Великодня і в нашій школі відбулось таїнство народження писанки. Вихователь Галина Юрковська провела для вихованців, які під час карантину перебувають в школі, майстер-клас з писанкарства. Народження дива починається в той момент, коли майстер бере до рук порожнє, вже видуте яйце та писачок і запалює свічку. Адже за допомогою вогню тане віск, просочується крізь отвір писачка та залишає на яєчній шкарлупі, підкоряючись волі майстра, чарівні символи: сосонка, квітка, грабельки, птах, сито, кривулька тощо.
Кожен символ має своє значення, тож писанка стає не просто гарною річчю, якою можна прикрасити інтер’єр, а магічним предметом. У давнину з писанками чинили різноманітні магічні дії. Наприклад, для отримання гарного врожаю на весняного Юрія писанки катали по зеленій пшениці, а потім закопували їх в землю. А у Великдень зранку усі вмивалися водою, у яку звечора клали декілька писанок та срібних монет. Вважалося, що така вода надає красоти і сили. У всі часи свячені крашанки були оберегом домівки від вогню і грому, а людей і тварин захищали від лихого ока. Інколи писанки використовували навіть для лікування хвороб. Крім того, писанки завжди були об’єктом забавок дітей і молоді. Під час майстер-класу також вистачило забав та веселощів. Діти збирали великодній кошик, розв’язували питання вікторини. Але найцікавіше сталося, коли учні взяли писачки і вперше в своєму житті почали писати свою першу писанку. Заняття виявилось настільки захоплюючим, що було вирішено продовжити писання писанок протягом всього страсного тижня.
