На жаль, не всі розуміють користь від виготовлення дітьми саморобок з паперу. Мовляв, лише сміття від цих поробок, пилозбірники. Насправді вироби з паперу своїми руками здатні в процесі свого створення приносити користь, як дорослим, так і дітям. Батькам даний вид творчості допоможе відволіктися від роботи і побутових справ, провести час з дитиною і зміцнити з ним стосунки, або дозволить створити що-небудь для прикраси інтер’єру в будинку. Папір знайдеться в кожному будинку. Завдання батьків показати дитині, що можна зробити зі звичайного аркуша. Заняття творчістю розвиває в дитині уважність, посидючість, фантазію. Все це знає і розуміє вихователь нашої школи Галина Юрковська, яка зі своїми малюками – учнями другого класу не просто виготовляє різні поробки з паперу, а й вдихає в них життя. Як от із павучками, яких малюки робили власноруч. Їхні павучки потім ожили в казці Марини Фейгіної. Ви також можете зробити своїх павучків і пограти з дітлахами.
Казка про павучка
У темному дрімучому лісі жила собі сім’я павуків: тато – павук, мама – павучиха і маленький синочок – Павучок. Він був не дуже слухняним синочком. Одного ранку, після сніданку, він вирішив піти погуляти. Мама – павучиха і тато – павук сказали йому: “Погуляй, але тільки не йди далеко від будинку. Ти можеш заблукати і потрапити в біду. Ліс великий, в ньому багато небезпек.”
“Не турбуйтеся, я буду грати з друзями – павучками біля будинку, ми не підемо далеко в ліс,” – пообіцяв Павучок.
Погравши трохи з друзями – павучками, він захотів прогулятися до сонячної галявини, яка була зовсім недалеко.
Зазвичай Павучок ходив на цю галявину з татом і мамою, але цього разу вирішив піти туди сам-один, уявивши себе досить дорослим для такої подорожі. Адже це так весело, так захоплююче гуляти по лісі одному! Павучок зовсім забув, що обіцяв мамі і татові не йти далеко від оселі.
Йде Павучок стежкою, слухає спів птахів, ягідки зриває. А пташки над стежкою тривожно пурхають і начебто вимовляють: “Чірр-чірр-не ходи!” Але Павучок не звертає на це уваги і продовжує заглиблюватися в ліс. Навіть не помітив, як забрів в саму гущавину і заблукав. Раптом бачить: стоїть перед ним невеликий похилений будиночок.
“Звідки тут цей будиночок? Минулого разу, коли ми гуляли з мамою і татом, я не бачив ніякого будиночка,” – подумав Павучок. Він ще не зрозумів, що заблукав. Павучкові стало дуже цікаво, хто живе в цьому будиночку, і він боязко постукав у двері.
А в будиночку жив злий і шкідливий Тарган. Він в цей час лежав на печі і роздумував, чого б йому поїсти, тому що був голодний. Почувши стукіт у двері, Тарган загарчав: “Хто це стукає? Я нікого не запрошував!” Друзів у Таргана не було, адже він не вмів дружити! Це був хитрий, жадібний і злий Тараканище. Він відчинив двері і побачив усміхненого Павучка. Тарган дуже зрадів, що “обід” сам до нього завітав. “О, Павучок, вітаю, я радий тебе бачити!” – прикинувся чемним Тарган.”А я з Вами ще не знайомий, як Вас звати?” – запитав Павучок.”О, звичайно, зараз ми з тобою познайомимося, лізь на піч!” – посміхнувся Тарган.
Павучок, нічого не підозрюючи, зручно влаштувався на грубці і став уважно слухати Таргана. Він думав, що господар будинку буде його розважати цікавою бесідою, смішити і дивувати.”Ну що ж, давай познайомимося! Мене звуть Тарган. А тебе я знаю.
Ти Павучок і часто гуляєш з мамою і татом в лісі. Але зараз я страшенно голодний і буду варити обід. Ти допоможеш мені зварити суп?” – запитав і зловісно блиснув круглим чорним оком Тарган.”Звичайно, із задоволенням! – радісно відповів Павучок. – А з чого ми будемо варити суп?””Ми зваримо дуже смачний суп. З одного маленького, цікавого Павучка, який прийшов до мене в гості! Ха-ха-ха!” – злорадно зареготав Тарган.
І тільки тут Павучок зрозумів, в яку страшну історію він потрапив. Він дуже злякався, заплакав і став благати Таргана відпустити його до матусі і татуся. Але Тарган був безсердечним і ніколи нікого не жалів. Він схопив Павучка і посадив його в коробку. Павучок поплакав трохи, а потім став міркувати, як йому врятуватись. Думав він, думав – і раптом згадав, як мама-павучиха і тато-павук плетуть павутину. І його вони теж вчили, але у нього ще не дуже виходило, адже він був маленьким Павучком. Він згадав, як тато-Павук говорив йому, що той, хто потрапить в павутину, вже не зможе вибратися з неї, така вона липка і міцна . Сидячи в задушливій і темній коробці, Павучок став пригадувати, чого вчили його мама з татом, і зважився, нарешті, спробувати.А як ви думаєте, чи вийшло у нього? Звичайно ж, того, хто вперто йде до своєї цілі, завжди чекає успіх!А Тарган уже готовий був смачно пообідати і відкрив коробку: “Ну, виходь, друже. Я хочу, щоб ти сам застрибнув в мою тарілку!
“Павучок прикинувся, що дуже боїться, і попросив тремтячим голосом:”Вибачте мене, дядько Тарган, але я не можу вийти з коробки, тому що зачепився за щось. Допоможіть мені, будь ласка, вибратися.””Гаразд, дурний павучишко, допоможу тобі,” – прогарчав Тарган. Якби не сильний голод, він ні за що не став би допомагати.
Таракан нетерпляче зазирнув у коробку, і в цей час Павучок вправно накинув на нього липку павутину і став обплутувати нею. Що тут почалося.
Тарган борсався, лаявся, намагаючись звільнитися, але тільки більше заплутувався в павутині, яка міцно тримала його. Знесилений, він так і залишився лежати в коробці, а Павучок щодуху кинувся бігти домой. Він розповів мамі і татові, як перехитрив злого Таргана. Батьки спочатку посварили Павучка за те, що він без дозволу один вирушив до лісу. Але вони були дуже раді тому, що їх синочок врятований, і похвалили Павучка за те, що він навчився плести павутину і не злякався шкідливого Таргана.
А Павучок пообіцяв завжди слухатися маму і тата. Мама – Павучиха спекла смачний пиріг з лісовими ягодами. В гості запросили лісових звіряток, всі пили запашний чай з пирогом і раділи порятунку Павучка.
