Ця щемлива історія з несподіваним хепі-ендом розпочалася задовго до російського повномасштабного вторгнення.
У 2014 році після анексії Криму та сумнозвісних подій на Донеччині та Луганщині, юний 18-літній конотопчанин добровільно став на захист суверенітету та державності рідної країни…
24 лютого 2022 року наш земляк перебував у Маріуполі, де служив у лавах легендарного ОЗСП «Азов». Разом зі своїми побратимами він брав участь в обороні оточеного рашистами міста. Не зважаючи на безпрецедентний героїзм українських воїнів, кільце блокади переважаючих сил ворога стискалося. Останнім бастіоном для оборонців міста Марії став металургійний комбінат «Азовсталь».
15 квітня 2022 року, під час переправи до комбінату, наш земляк отримав важке осколкове поранення. Він вистрибнув у річку з підбитої на мосту автівки, з висоти понад 20 метрів, стікаючи кров’ю… Вижив. Він вижив, як-то кажуть, усім смертям назло…
Останній маріупольський прихисток приніс нашому захисникові і хвилини справжнього щастя. Легендарний командир Денис Прокопенко (Редис) одружив воїна з його коханою, яка разом з ним служила в «Азові». За словами радника голови Офісу Президента Михайла Подоляка, оборонці Маріуполя змінили хід війни. Вісімдесят два дні вони утримували позиції на металургійному комбінаті та заважали наступу росіян, не дозволивши їм перекинути 20 тисяч військових на інші напрямки. Маріупольські захисники виграли цінний для України час, аби створити оборонні рубежі, перегрупувати свої сили та отримати допомогу від західних партнерів.
З 17 по 20 травня 2022 року за наказом вищого керівництва захисників Маріуполя з метою збереження життя було евакуйовано на непідконтрольну Україні територію.
Для рідних та близьких оборонців, що потрапили в полон, потягнулися нескінченні місяці тяжкого очікування. Кривавий теракт в Оленівці, погрози судилищ та публічних страт, відсутність будь-якої інформації про стан здоров’я та місце перебування – важко уявити моральні страждання, яких зазнали родичі військовополонених оборонців Маріуполя.
Рідні нашого земляка не сиділи, склавши руки. Вони стукали в усі двері, надсилали запити та звернення у всілякі інстанції, їздили на зустрічі з представниками Координаційного штабу, Міжнародного Комітету Червоного Хреста… Але час спливав, а захисник залишався у неволі.
Мама воїна звернулася за допомогою до народного депутата Верховної Ради України, нашого земляка Олександра Качури.
І от 6 травня 2023 року, у день пам’яті Святого Георгія Переможця, в домі рідних захисника пролунав телефонний дзвінок. «Мамо, це я! Я повернувся, мамо… Мамо, я вдома…» Через майже рік болісного очікування батьки, молодший братик, старенькі дідусь з бабусею, тітка нарешті дочекалися свого сталевого героя. Він повернувся не один, а разом із коханою дружиною, з якою пройшов пекло Азовсталі та рашистських катівень…
Адміністрація та колектив Конотопської санаторної школи-інтернату, де працює мама звільненого захисника та навчається його молодший братик, висловлюють слова безмежної подяки Олександру Анатолійовичу Качурі та його команді за виконану роботу. Ми сподіваємося, що в кожній українській оселі, де чекають на повернення свого рідного, нарешті пролунає довгоочікуваний дзвінок – «Це я!.. Рідненькі, я вже вдома!..»
Дякуємо Вам, пане Олександре! Віримо: все буде УКРАЇНА!
