Ідея цієї програми з’явилась, коли в стрічці новин ми побачили повідомлення про Ніч кажана. І вже хотіли перемотати далі: це ж, певно, про Хеловін. Аж тут побачили дату: ніч з двадцятого на двадцять перше вересня. Відкрили посилання і дізнались, що є не тільки ніч кажана, а й День кажана, 17 квітня, і навіть Всесвітній рік кажана – 2012. До речі, Національний банк України випустив пам’ятну монету до Всесвітнього року кажана. Ми зрозуміли – треба розбиратись.
Наш проєкт стартував у вересні 2021 року, а результат нашого дослідження ми планували представити до Дня кажана 2022 року. Але…
Війна зламала не тільки наші плани.
Але ми вирішили закінчити розпочате, як тільки видалась нагода. Хтось скаже: не на часі. Навіщо під час війни турбуватись про якихось кажанів? Хочемо запропонувати всім, хто має сумнів, ознайомитись з роботою Центру реабілітації рукокрилих у Харкові. Ці люди під обстрілами, в зоні бойових дій рятували кажанів.
В українській екосистемі не лишилося ніші, яка б не постраждала від війни. Війна зруйнувала не лише багато звичних осередків зимівлі кажанів, а й чимало місць, де їх вивчали.
Кажани і за кращих часів потерпали від сусідства з людьми. Зменшення площі лісів та розростання міст призводило до того, що тварини все частіше потрапляли до людських осель із фатальними наслідками. А слава графа Дракули не додавала толерантності з боку людей, породжуючи міфи та страх.
Страх – це нормальна фізіологічна реакція людського організму. Немає людей, які б ніколи нічого не боялися. Останнім часом на фоні пандемії Ковід-19 спостерігається явище «хіроптофобії» або страх перед кажанами. 24 квітня 2021 р. 64 хіроптерологи з шести країн Південної Азії оприлюднили заяву, в якій спростували міфи про COVID-19 і кажанів, заявивши, що тварини не поширюють інфекцію.
Яких тільки легенд не розповідають про цих рукокрилих тварин: вампіри, родичі графа Дракули, лякають людей і плутаються у волоссі… Насправді ж, кажани – надзвичайно вразливі тварини, величезну користь яких для природи важко переоцінити.
Ми почули багато різних думок, іноді суперечливих, іноді химерних. І зрозуміли – нам допоможе тільки фахівець. Тож поїхали до доктора біологічних наук, начальника наукового відділу Гетьманського національного природного парку Сергія Михайловича Панченка, який нам не тільки розповів про кажанів, а й разом зі студентом Національного університету біоресурсів і природокористування Іллею Чернишовим показав, як можна зробити будиночок для рукокрилих.
Ми дізнались багато нового і цікавого про кажанів. І полюбили цих маленьких пухнастих тваринок. Вважаємо своїм обов’язком розповідати дітям і дорослим про незвіданий нічний світ кажанів. Маємо надію, що всі, хто дізнається про цих тваринок ближче, полюбить їх так само, як і ми.