Минуло лише дев’ять місяців з того моменту, як до школи вперше прийшли наші першокласники. Вони були зніяковілі і трішки розгублені: все нове, незнайоме. А ще зовсім недавно їм, таким маленьким і беззахисним, довелось пережити вторгнення російських окупантів.
І от навчальний рік майже минув. Малюки підросли, навчились читати, писати, рахувати. Вони полюбили школу. Тепер вона вже не викликає збентеження. Тут друзі, улюблені вчителі і вихователі, цікаві уроки, захоплюючі ігри, заняття в гуртках.
Тож прийшов час прощатись з першим класом. Але це прощання без смутку, адже попереду багато цікавих років в школі.
Першокласники разом зі своїми вихователями Іриною Осередець і Іриною Чернишовою згадували, як минув їх перший навчальний рік, співали, танцювали, аж ось голосно пролунав плач. Хто б це міг так гірко плакати чудового весняного дня? До зали вбігли двоє маленьких дракончиків, які дізнались про нашу школу і втекли від мами, аби потрапити до першого класу. Але, мандруючи довгими шляхами, зовсім розгубились, забули дорогу додому, а ще засумували за мамою.
Звісно, наші першокласники не залишили в біді малюків. Вони їх і розважили, і заспокоїли, і допомогли повернутися у свою драконячу країну. А головне, прийняли в свою дружню дитячу родину. Але попередили, що малюкам не можна мандрувати самим, адже світ такий великий і небезпечний, а мама завжди захистить і допоможе. Мама дракончиків Тишки і Кешки була дуже вдячна дітям за добре ставлення до своїх малюків і побажала учням веселих канікул і гарних друзів.
