На картах небесних тіл ця планета не позначена, але вона існує. І в свій час кожен із нас, залишаючись жителем Землі, ступає на цю незвідану планету. Називається вона – Старість…
Про проблеми, з якими стикаються представники найповажнішої частини суспільства в наш час, про те, як можна допомогти своїм бабусям, дідусям, стареньким сусідам, незнайомим людям похилого віку, розмірковували учні 8-х класів разом із керівником пресцентру «Інтерсвіт» І. Ф. Романовою, бібліотекарем О. О. Пивовар, вихователькою О.К. Сиркіною під час літературно-музичній вітальні «Нехай молодість знає, що старість дана, аби мудрості в неї навчиться…» На жаль, з’ясувалося, що деякі учні не володіють навіть елементарною інформацією про своїх дідусів та бабусь: не знають ані по-батькові, ані точної дати їхнього народження, ані колишнього місця роботи…
Різноманітні матеріали, підібрані ведучими вітальні – соціальні ролики, музичні композиції, уривки з літературних творів – мали на меті довести, що найбільшою радістю для стареньких є любов дітей та онуків. «Час невпинний, а люди не вічні. Частіше спілкуйтеся зі своїми бабусями та дідусями, розпитуйте про їхнє життя, дослухайтеся до їхніх мудрих порад, поки вони поруч з вами», – підсумувала наприкінці зустрічі господиня медіатеки.
…Напередодні низки казкових зимових свят, які прийнято відзначати в родинному колі, нехай кожен із нас згадає про самотніх людей похилого віку, які потребують звичайної людської уваги, тепла та доброти.
