Відомо, що «хто ходить у гості вранці, той чинить мудро». Але виявляється, той, хто прочитав книгу «Вінні-Пух і всі – всі – всі», зробив ще мудріше. Тому що, читаючи казку, міг: посміхнутися, зрадіти, зажуритися і щодня, доки читав, мати гарний настрій. Ця дивовижна книга народилася 1926 року. Її автор, Алан Мілн, якому 19 січня виповнилось 140 років, написав її для свого синочка – Крістофера Робіна. Спочатку у хлопчика з’явився ведмедик – Вінні-Пух, потім інші іграшки. Усі вони й стали героями казки. Казка писалася доти, доки хлопчик не виріс. Із дорослим життям закінчилася гра. Але історія про те, що було і що могло бути – залишилася. Вже для нас із вами. Адже це дуже добре виписана і дотепна історія, у якій в окремих деталях кожен може впізнати себе. Кожен може бути Іа-Іа, наляканим П’ятачком або навіть Тигрою – коли у тебе забагато енергії.
Протягом 3 днів учні початкових класів нашої школи подорожували з Вінні-Пухом та його друзями квест-кімнатою. Відвідуючи будиночок кожного героя казки, діти пригадували історії, в які потрапляли мешканці Стоакрового лісу: лови Бабая, полювання на Слонопотама, плавання в човні «Мудрість Пуха», ех-спотикцію, гру в пушишки тощо. А ще кожен герой пропонував дітям виконати цікаве завдання: пройти лабіринт, розгадати ребус або шараду, розшифрувати напис.
Кожна історія, кожне завдання доводили одну важливу думку – тільки дружба має значення, а зовнішність чи соціальне положення – не мають ніякої ваги. Дружба з людьми, дружба з цим світом, дружба з самим собою. Маленький плюшевий ведмедик з тирсою в голові вчить нас простим істинам. І, мабуть, найперша серед цих істин – доки ми любимо один одного, жодні негаразди не страшні, і згадуючи слова Вінні-Пуха: «Якщо ти будеш жити сто років, то я хочу прожити сто мінус один день – не хочу прожити і дня без тебе».
