Сумні роковини зібрали сьогодні вихованців школи та вихователів Людмилу Пешехонову, Жанну Котлярову, Лідію Денисенко в холі гуртожитку. 29-30 вересня виповниться 80 років, як в Бабиному Яру в Києві було вбито перші жертви нацистської політики знищення – майже 34 тисячі євреїв.
Яр довжиною в два з половиною кілометри, що місцями досягає п’ятдесятиметровій глибини, був відомий під цією назвою з 1401 року. 19 вересня 1941 частини вермахту вступили до Києва. Перший розстріл у Бабиному Яру трапився 27 вересня. Убили 752 пацієнтів розташованої неподалік психіатричний клініки. Нацисти, як відомо, вважали душевнохворих “людським сміттям”. У той же день окупаційні власті розклеїли по місту близько двох тисяч оголошень: “29 вересня єврейське населення міста до восьмої години ранку зобов’язана з’явитися в призначену точку збору з документами і цінними речами. За невиконання наказу – розстріл”.Точне число жертв, що спочивають в гігантському масовому похованні, встановити не вдалося. Найбільш достовірна цифра – 70 тисяч, але деякі джерела говорять про 100-120 тисяч.
Діти з невимовним подивом і тугою слухали розповідь вихователів, дивились відео зі спогадами очевидців. Невже це насправді було? Невже це було так недавно? Про це не можна забувати ніколи, справжня, незавуальована історія трагедії в Бабиному Яру повинна бути повчанням людству і щодня нагадувати сучасникам про дійсно існуючу небезпеку сповзання світової спільноти на страшний і часто незворотний шлях ксенофобії та нацизму.
