Чому педагогу важливо піклуватися про власний емоційний стан? Чи можливо в умовах війни тренувати психологічну стійкість та знаходити час для відновлення? Як зберігати сили для вчителювання? Як підтримати дітей та які техніки може застосовувати, аби допомогти учням впоратися зі стресом? Ці та багато інших актуальних питань вирішуються на систематичних зустрічах психолога Лариси Петриченко з педагогічними працівниками школи в рамках проєкту «Завжди поруч».
Зрозуміло, що війна викликає відчуття безпорадності й незахищеності у всіх учасників освітнього процесу. На тлі постійного стресу фахову психологічну підтримку як дітей, так і дорослих, важко переоцінити. У своїй корекційній діяльності з надавачами освітніх послуг шкільний психолог застосовує різноманітні техніки, які допомагають впоратися з негативними станами та відновити психоемоційну рівновагу. «Вчителювання під час війни вимагає чимало ресурсу, – наголошує Л. І. Петриченко, – аби відновити сили, доцільно привчити себе до наступних щоденних звичок: 9 тисяч кроків, 8 годин сну, 7 склянок води, 6 сторінок книг, 5 хвилин медитації, 4 перерви на відпочинок, 3 основні прийоми їжі, 2 години без смартфона, 1 контрастний душ. З порожньої чашки не наллєш, тому педагогам треба намагатися в першу чергу дбати про себе».
