18 травня у всьому світі музейні працівники святкують Міжнародний день музеїв, який з’явився у 1977 році. І це, безумовно, дуже важливе свято. Адже у кожній країні є велика кількість національних музеїв, картинних галерей, де відбуваються різноманітні виставки — і всі вони по-своєму відображають історію, культуру та звичаї певного регіону. Є й такі музеї, які протягом багатьох десятиліть є культурним центром для туристів та поціновувачів мистецтва з різних країн. Є й надзвичайно дивні музеї, наприклад, музей брехні у Німеччині, музей розбитих сердець у Хорватії, музей туалету в Україні.
В Україні є до півтисячі музеїв, які підпорядковані Міністерству культури і туризму. Всі інші приватні, відомчі, місцеві, при школах і заводах, фабриках, шахтах, у лікарнях, меморіальні і просто неба – не пораховані, але, за скупими даними, їх не менше 30 тисяч. І один з цих неврахованих музеїв – музей родини Петрич в Конотопі.
Учні 4 класу разом зі своєю вихователькою Галиною Юрковською відвідали цю дивовижну експозицію. Серед дітей існує думка, що музей – це щось нудне і нецікаве. Так ось, це не про музей Петрич. Уявіть собі, що ви розмістили на своєму подвір’ї не сад або город, не альтанку, де збираєте компанії на шашлики, а музей. І цей музей ніхто (окрім вас) не фінансує, кошти на ремонт або поповнення експозиції не виділяє. І головне, вас ніхто не примушує це робити. Утопія?
Реальність! Поруч з нами живе чудова людина Олександр Петрич, який створив це затишне, наповнене цікавими речами місце. Цей музей має кілька експозицій, які присвячені здебільшого ремеслам. Пан Олександр наголошує на тому, що вважає своїм першочерговим завданням збереження пам’яті про простих людей, про традиційні заняття наших предків, аби врятувати їх від зникнення. Віками нагромаджений професійний ремісничий та художній досвід передавався від покоління до покоління на широких теренах України. Саме тому ремесла й промисли виражають спадкоємність, самобутність й культурну різноманітність, характерну для певного регіону чи осередку. Саме тому останніми роками став особливо цінуватись hand made.Цікава розповідь, влучні коментарі пана Олександра тримали увагу дітей протягом усієї екскурсії. А ще тут можна було деякі речі потримати в своїх руках, на власні очі побачити, як працює той чи інший пристрій, навіть уявити себе відьмою Явдохою, що літала на днищі від прялки.
І діти, і дорослі залишилися безмежно вдячні гостинним господарям, які так просто, від щирого серця, дарують свій час, свої надбання відвідувачам.
